Ангіна

Як захворювання ангіна відома ще із часів античної медицини. Сам термін походить від латинського слова angere – стискати здавлювати.  Із цим захворюванням зв’язують багато патологічних змін ротоглотки. І хоча вони різняться по етіології, їх поєднують загальні симптоми, і вони підпадають під термін – ангіна.
Ангіна – загальне інфекційне захворювання, для якого характерно гостре запалення компонентів лімфаденоїдного глоткового кільця. Найчастіше такий місцевий прояв захворювання стосується саме піднебінних мигдалин. По загальноприйнятій класифікації ангіни ділять на три типи: первинні, вторинні й специфічні.

До первинних ангін відносять звичайні, прості або банальні ангіни, які є гострими запальними захворюваннями, що мають ознаки ураження тільки лімфаденоїдного кільця глотки. Вторинні це симптоматичні ангіни. До них відносять ураження мигдалин при скарлатині, дифтерії, інфекційному мононуклеозі й інших гострих інфекційних захворюваннях. До вторинних ангін також відносяться й ураження при захворюваннях крові – лейкозі, агранулоцитозі й інших. До третього виду відносять захворювання, викликані специфічними інфекціями – грибкова ангіна, ангіна Симановського-Плаута-Венсана.
Первинні ангіни
Первинна ангіна одне з  найчастіших захворювань верхніх дихальних шляхів. Найчастіше захворювання вражає дітей і людей молодого віку переважно до 35 років, може носити характер сезонних епідемій. Епідемії частіше спостерігаються в містах, тому що джерелом захворювання є інфікована людина, а більша щільність населення сприяє поширенню захворювання.

Вірусом, яким викликається первинна ангіна в більшості випадків виступає ?-гемоліточний стрептокок групи А. Також збудниками можуть бути золотавий стафілокок або пневмокок. Але в 85% хвороба виникає саме при інфікуванні стрептококами. Носії цих інфекцій виділяють у зовнішнє середовище досить велику кількість збудників, які передаються повітряно-краплинним, а також і побутовим, контактним і аліментарними шляхами. Саме до групи стрептококів людина найбільш сприйнятлива, особливо в дитячому віці.

 

Перебіг хвороби й діагностика ангіни

Первинний очаг запалення формується в лімфоїдній тканині ротоглотки. Причинами, що приводять до захворювання, можуть бути місцеве й загальне переохолодження, запилена й загазована атмосфера, підвищена сухість приміщень, зниження імунітету і т.д.  У більшості випадків ангіна розвивається після перенесених ОРВІ, які знижують захисні функції епітелію в дихальних шляхах, тим самим відкриваючи шлях інфекції.

Першими ушкоджуються мигдалини через споріднені лімфоїдні тканини з рядом антигенних структур стрептокока. Токсини, які є продуктом життєдіяльності мікробів, надходять у кров, викликаючи тим самим ураження нервової й сердцевосудинної систем. Тому ангіна характеризується не тільки місцевим ушкодженням тканин ротоглотки, а й погіршенням загального стану хворого.

Інкубаційний період захворювання становить від 10-12 годин до 2-3 діб, характерний гострий початок хвороби, підвищення температури, виникнення ознобу й болі при ковтанні. Усе це разом зі збільшенням регіональних лімфоузлів і становить основні симптоми ангіни.

При підозрі на стрептококову ангіну, точний діагноз установлюється за даними клінічної картини, фарингоскопії й лабораторних досліджень.  Для уточнення збудника проводиться додаткова діагностика ангіни, а саме бактеріологічні й серологічні лабораторні дослідження посівів слизи з ротоглотки. Усі ці дані потрібні для визначення класу захворювання й призначення ефективного лікування.
Класифікація ангін
Залежно від ступеня ураження ангіни розділяють на кілька видів. Визначення захворювання також залежить, і від характеру уражень так виділяють катаральну, фолікулярну, лакунарну й гнійну або некротичну ангіну.  По загальних проявах виділяють також легені, середньоважкі й важкі форми хвороби. Фарінгоскопична картина й виразність деяких симптомів залежать від того, яка класифікація ангіни. У деяких випадках від класу залежить і характер плину захворювання.

Катаральна ангіна характеризується поверхневим ураженням мигдалин. При фарингоскопії спостерігається яскраво розлиту гіперемія, набряклість мигдалин. У хворого виникає субфебрильна температура (37,0-37,5С), незначні зміни крові й слабко виражені ознаки інтоксикації. Катаральна ангіна захворювання триває 1-2 дня, після чого симптоми ангіни зникають, або хвороба переходить в іншу форму.

Лакунарна ангіна характеризується ураженням мигдалин в області лакун. Фарингоскопія показує виражену гіперемію, набряк мигдалин і розширення лакун. На піднебінних мигдалинах виявляється гнійний наліт. Він утворюється з фіброзно-гнійного вмісту лакун, може бути у вигляді дрібних вогнищ або плівки. Цей жовтувато-білий наліт легко віддаляється не залишаючи слідів, що кровоточать, і локалізується винятково на мигдалинах не поширюючись за їхні межі. У цю форму катаральна ангіна переходить частіше, чим в інші.

Фолікулярна ангіна має яскраво виражену картину «зоряного неба» – просвічування через епітеліальний покрив, фолікулів що нагноїлися. Характерним для цієї форми є ураження фолікулярного апарата мигдалин. При обстеженні виявляється глибока поразка мигдалин, вони гіпертрофовані , покриті нагноючимися фолікулами, які мають вигляд білувато-жовтих дрібних утворювань.

Якщо у хворого фолікулярна й лакунарна ангіні, то більш сильно виражена інтоксикація, температура тіла підвищується до 39-40”C. Тому основні симптоми ангіни доповнюються загальною слабістю, головним болем, болями в серці, м’язах і суглобах. При лабораторних дослідженнях у крові виявляється лейкоцитоз, а в сечі сліди білка, еритроцити.

Некротична ангіна відрізняється від інших форм захворювання більш важким плином і більш вираженими симптомами. При цій формі захворювання фарингоскопія виявляє на мигдалинах уражені ділянки, покриті, що йдуть углиб слизової оболонки нальотом. Він має нерівну пориту поверхню зеленувато-жовтого або сірого кольори. Такі ділянки стають твердими, а після їхнього видалення поверхня кровоточить. Після відторгнення таких некротизованих ділянок залишаються глибокі дефекти на тканинах мигдалин. Часто некрози поширюються на язичок, задню стінку ковтки й далі.

Симптоми ангіни некротичної форми погіршують загальний стан пацієнта, це стійка лихоманка, що часто повторюється блювота, сплутаність свідомості, висока температура. Лабораторні аналізи крові виявляють виражений лейкоцитоз, різке зрушення лейкоцитарної формули вліво, нейрофилез. Ця форма захворювання частіше інших приводить до ускладнень.

Ускладнення ангіни можуть бути ранніми або пізніми. У першому випадку це захворювання, що виникають під час хвороби, вони викликані поширенням запалення на прилеглі органі. Такими ускладненнями є перитонзиллит, синусит, отит, паратонзилярний абсцес і т.д. Пізні ускладнення ангіни це захворювання, що виникли через 3-4 тижні, вони мають інфекційно-алергійне походження – це суглобний ревматизм, ревмокардит, постстрептококковий гломерулонефрит.

 

Лікування ангіни первинної форми

Лікування ангіни проводять амбулаторно на легких стадіях і при неускладнених формах захворювання. У випадку важкого перебігу хвороби пацієнта обов’язково госпіталізують в інфекційне відділення. Призначається медикаментозна терапія, місцеве лікування, дієта, що щадить, рясне питво. Основні препарати, застосовувані при лікуванні це антибактеріальні препарати, які призначаються курсом на 5-7 днів. Антибактеріальна терапія включає феноксиметилпеніцилін або амоксицилін із  клавулановою кислотою, також можуть призначатися цефалоспорини, макроліди, приміром, еритроміцин, і сульфаніламіди.

Місцеве лікування ангіни проводиться полосканнями із застосуванням розчинів антисептиків, це може бути фурацилин, а також відвари лікарських трав, що мають такі ж властивості – ромашка, календула, звіробій. Також застосовують зрошення мигдалин такими препаратами як каметон, інгалипт, себидин. Для місцевого застосування використовують і фузафунжин, амбазон, грамицидин і інші. Полоскання ефективні для видалення гнійних нальотів, якими відрізняється фолікулярна ангіна.

Дуже важливо при лікуванні дотримувати заходів профілактики, обов’язкова ізоляція больного, для того щоб не дати інфекції пошириться між людьми, контактуючими із хворим. Для попередження захворювання рекомендується загартовування організму, усунення таких подразників як пил, дим, надмірна сухість повітря. Слід вчасно усувати вогнища хронічної інфекції, приміром, карієс, синусит.

Що стосується прогнозу лікування то при катаральних ангінах прогноз лікування сприятливий у всіх випадках. Особливо швидко захворювання проходить при вчасно початому лікуванні. Сприятливий прогноз і при лікуванні фолікулярної й лакунарної ангіни. Але все-таки вони можуть привести до розвитку хронічного тонзиліту. Важкі ускладнення викликає перенесена некротична ангіна будь-якої форми складності. Найчастіше такими ускладненнями стають ревматизм і гломерулонефрит.

 

Вторинні й специфічні ангіни

Вторинні ангіни розвиваються як супутнє захворювання при інших інфекційних ураженнях. Як і первинні ангіни, це гостре запалення лімфатичного глоткового кільця, або його окремих елементів, найчастіше мигдалин.

Ангіни виникають при таких захворюваннях як кір, скарлатина, дифтерія, аденовірусна й герпетична інфекція, сифіліс і інші. До вторинних так само відносять групу ангін виникаючих  при агранулоцитозе й лейкозах. Симптоми ангіни у вторинній формі і її плин майже не відрізняється від первинних ангін, але на тлі інших захворювань мають більш виражені симптоми й форму.

Специфічні ангіни викликані не стрептококами, а іншими збудниками. Залежно від цього міняється клінічна картина й лікування захворювання. Такі захворювання виникають у результаті зниження захисних функцій організму, частого застосування антибіотиків, виснаження.

Грибкова ангіна виникає на тлі інших захворювань, особливо після тривалого лікування антибактеріальними препаратами при хронічному тонзиліті. Збудники ангіни дріжжеподібні гриби роду Candida albicans, у багатьох випадках до них приєднуються патологічні коки. Частіше захворювання спостерігається в дітей раннього віку.

Симптоми ангіни грибкового походження мало виражені. Загальний стан хворого практично не страждає, тому що спостерігається дуже слабка інтоксикація. У рідких випадках може бути присутнім субфебрильна температура й помірний головний біль, іноді відчувається розбитість. Місцеві симптоми обмежуються незначною гіперемією зева й помірним болем у горлі. Але болі може й не бути зовсім. Незначно збільшуються лімфовузли, при пальпації вони майже не хворобливі.  Для цього захворювання характерна присутність білого або жовто-білого нальоту на мигдалинах, слизовій оболонці щік і язика. Наліт поширюється у вигляді крапок або острівців, він легко знімається.

Язвенно-пленчата ангіна або ангіна Симановского-Плаута-Венсана також відноситься до специфічних ангін. Збудниками захворювання є веретеноподібна паличка Плаута-Венсана спірохета Венсана. Найчастіше з’являються хворі з імунодефіцитами,  гіповітамінозами, хронічними інтоксикаціями, ослаблений і виснажений організм яких не має достатніх захисних функцій. Для цього захворювання характерне однобічне ураження мигдалин.

На першу добу агніна Симановського-Плаута-Венсана проявляє себе тим, що на ураженій мигдалині утворюється творожистий або пленчатий наліт, сірувато-білого або зеленувато-брудного кольори. Після його зняття залишається поверхня, що кровоточить, яка знову покривається нальотом. Через 4-5 діб на ураженому місці виникає кратерообразна виразка, яка гоячись, не залишає дефектів. Виразки можуть вражати піднебінні дужки й м’яке небо.

Основні симптоми ангіни практично відсутні. Немає симптомів інтоксикації, лихоманки, крім місцевих проявів, спостерігається тільки збільшення регіональних лімфатичних вузлів. Лабораторне дослідження крові виявляє тільки незначний нейтрофильний лейкоцитоз.

 

Лікування ангіни специфічної форми

Грибкова ангіна, насамперед, вимагає скасування антибактеріальних препаратів, які призначалися раніше. Проводять курси лікування нистатином, леворином у комбінації із промиванням мигдалин цими ж препаратами. Призначається загальнозміцнювальна терапія й вітаміни групи В и С. Захворювання відрізняється затяжним плином, можливі часті рецидиви, тому рекомендується оперативне видалення мигдалин.

Лікування ангіни Симановського-Плаута-Венсана проводять місцево. Призначаються полоскання 0,1% розчинами етакридина лактата й калію перманганату, іноді слабким розчином перекиси водню. Слизові, уражені виразками, змазують 2% розчином метиленового синього або 1% – борної кислоти. При затяжному плині призначають антибактеріальну терапію, в основному пеніциліни.

Інші цікаві та корисні статті про хвороби та їх лікування

Календар записів
Липень 2014
П В С Ч П С Н
« Січ    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031